Віра Холодна

Віра Холодна (1893, Полтава – 1919, Одеса)

Віра Холодна (Левченко) народилася в Полтаві 1893 року в інтелігентській родині гімназійного вчителя. Невдовзі сім’я переїхала до Москви, де Віра побралася з адвокатом Холодним, кинувши танцювальну студію МХТ та присвятивши себе вихованню дітей. Коли чоловіка забрали на фронт Першої світової війни Холодна, змушена утримувати дітей, пройшла проби на студії Ханжонкова й стала зніматися в кіно, що на той час вважалося несерйозним та навіть непристойним заняттям.

Справжню славу актрисі принесли ролі у фільмах піонера російського кінематографа, витонченого стиліста Євгена Бауера. 1918 року отримавши ангажемент кіностудії Харитонова й разом з усією студією відправившись в «кіноекспедицію» в Україну, що знаходилася під владою гетьмана Скоропадського й перебувала в відносному господарсько-економічному ладу, Холодна опинилась ув Одесі. Тут було зафільмовано ще кілька стрічок, здебільшого під режисурою Петра Чардиніна. В їх центрі – доля звабливої жінки драматичної долі, що стає жертвою чоловічого недбальства та корисливості.

Після падіння гетьманату Одеса, окупована Антантою, стала центром мирних переговорів між Добровольчою Армією Денікіна, урядом УНР та французькими військовими – очільниками військової місії на Півдні України. В атмосфері перехресної роботи кількох розвідок та підривної діяльності одеських анархо-комуністів, що утворили «Французьку іноземну колегію» для поширення комуністичної агітації серед французьких військових, Холодна зблизилася з начальником штабу союзницьких військ Анрі Фрейденбергом, й за одною з версій загітувала його вивести війська з Одеси, сама перебуваючи під впливом червоного підпілля (в тому числі підтримуючи контакт з Котовським). Раптова смерть 26-літньої Холодної 1919 року нібито від іспанки (останній випадок якої було зафіксовано на початку 1918-го) породила низку карколомних міфів (в тому числі про отруєння), остаточно зробивши з акторки легенду.

Опосередковано на шпигунську діяльність Холодної в Одесі вказує негайний розстріл членів «Іноземної колегії» денікінською контррозвідкою зразу після смерті актриси та телеграми активного діяча білого руху Шульгина. На користь версії умисного отруєння може свідчити також заборона розтину тіла актриси та попередня відмова її лікаря засвідчити офіційний діагноз. Похорон Холодної в Одесі перетворився на загальноміський жалобний мітинг, що був зафіксований Чардиніним на плівку й лишився п’ятим з нині збережених фільмів за участю «королеви екрану».