Анна Стен

Анна Стен (1906, Київ – 1993, Нью-Йорк)

Анна Стен – певно найвідоміша актриса українського кіно за кордоном. Її офіційна біографія рясніє неймовірними легендами й відвертими вигадками. Ось, до прикладу, що зазначається в англомовних джерелах: «Анна Стен, народжена як Анель Судакевич 1908 року. Її батько – російський балетний викладач помер, коли Стен було 12. Стен працювала офіціанткою, поки не була відкрита у віці 15 років як актриса аматорської театральної студії видатним російським режисером Костянтином Станіславським, який залучив її до Московської кіноакадемії». Сама Стен, ще перебуваючи в Москві, зазначає в своєму щоденнику, що народилася 1906 року в сім’ї прикажчика взуттєвої крамниці Петра Фесака та матері-шведки. В середині 1920-х років актриса одружилася з відомим на той час київським конферансьє та актором естради Борисом Стеном (Бернштейном), чий сценічний псевдонім (або дівоче прізвище матері) й використовувала надалі як власне.

Освіту одержала в Київському державному театральному технікумі, паралельно працювала репортером та грала в київському Малому театрі. 1926 року успішно склала іспити до Першого робітничого театру Пролеткульту в Москві.

Знявшись в низці успішних совєтських кінокартин «Дівчина з коробкою», «Провокатор», «Земля в полоні», «Білий орел» (з Меєрхольдом), «Мій син», Стен зажила слави в СРСР як еталон пролетарської актриси. 1927 року побралася з режисером Федором Оцепом. 1930 року за лінією професійного обміну кінокомпанії Межрабпомфильм Стен вирушає до Берліна, де на неї вже чекає чоловік, і починає зніматися в картинах німецької студії кіногіганта UFA, чим викликає шалену критику совєтських ЗМІ за «колаборацію з буржуазними кінокомпаніями». Дізнавшись про травлю на батьківщині, Стен вирішує лишитись у Німеччині. Фільми «Вбивця Дмитрій Карамазов», «Сальто Мортале», «Бомби над Монте Карло», «Вир пристрастей» (з великим Емілем Яннінгсом) приносять їй загальноєвропейську славу та ангажемент від співвласника Метро-Ґолдвін-Майєр Семюеля Ґолдвіна.

1932 року Стен переїздить до США. Представлення щойно прибулої з Європи актриси з великою помпою відбулося 1933 року за участю Грети Гарбо. Форсована й зухвала рекламна кампанія з розкрутки «другої Грети Гарбо», однак, дала зворотні результати. Жоден з трьох випущених на MGM фільмів - "Нана" (Nana), "Ми знов живі" (We Live Again) та "Шлюбна ніч" (The Wedding Night), не мав ні великого успіху в публіки, ні касових зборів, що змусило Ґолдвіна розірвати контракт із Стен. Попри це стрічка Кінга Відора "Шлюбна ніч", в якій Стен грала разом з Гарі Купером отримала приз за режисуру на Венеційському кінофестивалі й вважається піком зіркової кар'єри Стен.

В 1938 році Анна Стен дебютувала на Бродвеї в п'єсі Бертольда Брехта "Тригрошова опера".

Анна Стен продовжувала активно зніматися до середини 1940-х, після чого з'являлася в кіно дуже рідко й як правило в другорядних ролях. З 1950-х років Анна Стен викладала в Акторській Студії. 1962 року актриса припинила свою діяльність в кінематографі і серйозно зайнялася живописом. Її картини виставлялися в Бостонському музеї, а The Smithsonian Institution улаштував європейське турне творів Анни Стен.

"Я начебто знову бачу цей блискучий карамазовський фільм і як вона з’явилася на екрані. Кажу вам, все в моєму серці промовляло, що вона буде найкращою в історії кіно. І багато хто так думав, запевняю... Це щось особливе, це зірка! В неї є все, що потрібно: краса, стиль, сексапільність, клас. Її інтеліґентність поєднується з інтуїцією художника, що гарно знає життя. В неї величезний досвід і вона може грати, як бестія." (Семюел Ґолдвін)